14 березня інтернаціональна група студентів Київського медичного університету у складі 25 осіб відвідала меморіальний комплекс Аушвіц-Біркенау — один із найбільших таборів смерті в окупованій Європі у часи Голокосту. У 1940–1945 роках через табір пройшло понад 1,3 мільйона людей, з яких близько 1,1 мільйона були знищені. Серед жертв — євреї, поляки, роми, військовополонені та люди різних національностей. Тиша цього місця, збережені бараки, колючий дріт і сторожові вежі створюють відчуття повного занурення в історію.
Найсильніше враження на студентів справили експозиції особистих речей загиблих: гори взуття, валізи з написаними іменами, дитячі речі, костилі та протези. Особливо пронизливою є кімната, де за склом лежать тонни людського волосся — німий доказ системної жорстокості та нелюдського приниження. Дивлячись на ці речі, студенти усвідомлювали, що за кожною парою черевиків чи кожною валізою стоїть чиєсь життя, яке було безжально обірване.
Для майбутніх лікарів, які обрали шлях служіння життю, відвідування такого місця має особливий сенс. Студенти залишили меморіал із глибокими роздумами, усвідомлюючи, що пам’ять — це теж форма відповідальності перед історією та майбутнім.
Найсильніше враження на студентів справили експозиції особистих речей загиблих: гори взуття, валізи з написаними іменами, дитячі речі, костилі та протези. Особливо пронизливою є кімната, де за склом лежать тонни людського волосся — німий доказ системної жорстокості та нелюдського приниження. Дивлячись на ці речі, студенти усвідомлювали, що за кожною парою черевиків чи кожною валізою стоїть чиєсь життя, яке було безжально обірване.
Для майбутніх лікарів, які обрали шлях служіння життю, відвідування такого місця має особливий сенс. Студенти залишили меморіал із глибокими роздумами, усвідомлюючи, що пам’ять — це теж форма відповідальності перед історією та майбутнім.